Значення в інших словниках
-
злодіяка —
злодія́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
злодіяка —
див. злодій
Словник синонімів Вусика
-
злодіяка —
ЗЛОДІЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодю́га. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101); [Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам.
Словник української мови в 11 томах
-
злодіяка —
Злодіяка, -ки м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. І. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. ум. злодіячка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202.
Словник української мови Грінченка