злодіяка

ЗЛОДІЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодю́га.

У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101);

[Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам., II, 1958, 153);

— Та скільки ж вас там є, злодіяки?— кричали гетьманці (Довж., І, 1958, 153).

Значення в інших словниках

1. злодіяка — злодія́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. злодіяка — див. злодій  Словник синонімів Вусика
3. злодіяка — -и, ч., розм. Те саме, що злодюга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злодіяка — Злодіяка, -ки м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. І. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. ум. злодіячка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202.  Словник української мови Грінченка