злодіяка
ЗЛОДІЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодю́га.
У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101);
[Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам., II, 1958, 153);
— Та скільки ж вас там є, злодіяки?— кричали гетьманці (Довж., І, 1958, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злодіяка — злодія́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- злодіяка — див. злодій Словник синонімів Вусика
- злодіяка — -и, ч., розм. Те саме, що злодюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злодіяка — Злодіяка, -ки м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. І. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. ум. злодіячка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202. Словник української мови Грінченка