злодіяка
злодія́ка
-и, ч., розм.
Те саме, що злодюга.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злодіяка — злодія́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- злодіяка — див. злодій Словник синонімів Вусика
- злодіяка — ЗЛОДІЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодю́га. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101); [Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам. Словник української мови в 11 томах
- злодіяка — Злодіяка, -ки м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. І. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. ум. злодіячка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202. Словник української мови Грінченка