1. Словник української мови Грінченка

злодіяка

Злодіяка, -ки

м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. І. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. ум. злодіячка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злодіяка — злодія́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. злодіяка — див. злодій Словник синонімів Вусика
  3. злодіяка — -и, ч., розм. Те саме, що злодюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злодіяка — ЗЛОДІЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодю́га. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101); [Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам. Словник української мови в 11 томах