знавіснілий

знавісні́лий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до знавісніти.

2》 у знач. прикм. Який знавіснів, утратив розум, почуття міри в чому-небудь; озвірілий.

|| Розбурханий, шалений (про стихійні сили і т. ін.).

3》 у знач. прикм. Який дуже набрид, остогид.

Значення в інших словниках

1. знавіснілий — знавісні́лий 1 дієприкметник від: знавісніти знавісні́лий 2 прикметник який утратив розум, почуття міри; озвірілий; остогидлий розм.  Орфографічний словник української мови
2. знавіснілий — Оскаженілий, осатанілий, озвірілий; (- стихії) розбурханий, шалений; (клопіт) набридлий, остогидлий, осточортілий, обридлий.  Словник синонімів Караванського
3. знавіснілий — див. жорстокий; сердитий  Словник синонімів Вусика
4. знавіснілий — НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..  Словник синонімів української мови
5. знавіснілий — Знавісні́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. знавіснілий — ЗНАВІСНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до знавісні́ти. Знавіснілі після викриття свого хліба куркулі — з помсти підпалили темної вітряної ночі колишню самойловицьку економію (Крот., Сини.., 1948, 188). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах
7. знавіснілий — Знавіснілий, -а, -е Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.  Словник української мови Грінченка