знахабнілий

знахабні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до знахабніти.

2》 у знач. прикм. Те саме, що нахабний.

Значення в інших словниках

1. знахабнілий — знахабні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знахабнілий — ЗНАХАБНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до знахабні́ти. 2. у знач. прикм. Те саме, що наха́бний. А по селах партизани Сміливо гукали І фашистам знахабнілим Жити не давали (Забашта, Вибр.  Словник української мови в 11 томах