знахабніти

знахабні́ти

-ію, -ієш.

Док. до нахабніти.

Значення в інших словниках

1. знахабніти — знахабні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знахабніти — ЗНАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до нахабні́ти. Пани фабриканти і шахтовласники заворушились, знахабніли, знижують платню, навмисне підбурюють ріпників до бунту (Кол., Терен.., 1959, 58); Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Кач., II, 1958, 220).  Словник української мови в 11 томах