знахабніти

ЗНАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до нахабні́ти.

Пани фабриканти і шахтовласники заворушились, знахабніли, знижують платню, навмисне підбурюють ріпників до бунту (Кол., Терен.., 1959, 58);

Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Кач., II, 1958, 220).

Значення в інших словниках

1. знахабніти — знахабні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знахабніти — -ію, -ієш. Док. до нахабніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови