1. Словник української мови в 11 томах

знахабніти

ЗНАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до нахабні́ти.

Пани фабриканти і шахтовласники заворушились, знахабніли, знижують платню, навмисне підбурюють ріпників до бунту (Кол., Терен.., 1959, 58);

Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Кач., II, 1958, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знахабніти — знахабні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знахабніти — -ію, -ієш. Док. до нахабніти. Великий тлумачний словник сучасної мови