1. Словник української мови в 11 томах

знахар

ЗНА́ХАР, я, рідко ЗНА́ХОР, ЗНА́ХУР, а, ч., заст. Людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням.

Прибіг знахар. Тудою, сюдою, віхтем, деркачем, ..довбнею, сморовидлом,— нічого не вдіє! (Вовчок, VI, 1956, 273);

[Павло:] Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі знахарі, що замовляють (Кроп., II. 1958, 354);

Цілу ніч на горищі щось гурчить, як ото на прядці пряде або на бубні бубонить. Вона [жінка] і до знахарів, і до шептух — не допомагає. Це, кажуть, у тебе прокляте місце, треба перенести хату на другу садибу (Тют., Вир, 1964, 85);

Зо всього свого князства [князівства] зібрав князь лікарів, знахурів — та ні один нічого не вдіє, ніхто поради не дасть (Стор., І, 1957, 54);

*У порівн. Сей на руках знав ворожити, Кому, знав, скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (Котл., І, 1952, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знахар — зна́хар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. знахар — Зна́хар. Знавець. — А яке се відповідне місце для поєдинку! 1 не заобширне і не завузке, — сказав бурш з міною знахаря (Галіп, 62) // порівн. пол. znachor — знахар, znawca — знавець, pierwszy znawca — перший знавець; рос. знахарь — знахар, первый знаток — перший знавець. Українська літературна мова на Буковині
  3. знахар — Ворожбит, чаклун, зст. знатник, (у диких племен) шаман; знахур. Словник синонімів Караванського
  4. знахар — див. чародій Словник синонімів Вусика
  5. знахар — -я, рідко знахор, знахур, -а, ч. Людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. знахар — Чаклун, ворожбит, див. колдун, мольфар, хіромант, маг, чародій Словник чужослів Павло Штепа
  7. знахар — В укр. віруваннях людина з незвичайними духовними і фізичними властивостями (мудра людина, земний бог), яка не знається з нечистою силою, просякнута глибокою релігійністю; народний цілитель; застосовує словесну магію — замовляння, примовки, ін. Універсальний словник-енциклопедія
  8. знахар — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М. Словник синонімів української мови
  9. знахар — Зна́хар, -ря, -реві; -харі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)