знахарка
ЗНА́ХАРКА, рідко ЗНА́ХОРКА, ЗНА́ХУРКА, и, ж., заст. Жін. до зна́хар, зна́хор, зна́хур.
Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Стор., І, 1957, 136);
95 процентів жінок [царської Росії] родили без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабками-знахарками (Рад. суд на охороні прав… 1954, 4);
Від якогось часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе.. Коли покликали знахорку, вона шепнула одне лиш слово: відьма! (Коцюб., І, 1955, 263);
Довго знахурка вишіптувала і над Хведором, і над воском, і над водою (Мирний, III, 1954, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знахарка — зна́харка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- знахарка — рідко знахорка, знахурка, -и. Жін. до знахар, знахор, знахур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знахарка — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма. Словник синонімів української мови
- знахарка — Зна́харка, -рки, -рці; -харки, -харок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знахарка — Знахарка, -ки ж. = знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927. Словник української мови Грінченка