1. Великий тлумачний словник сучасної мови

знахабнілий

знахабні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до знахабніти.

2》 у знач. прикм. Те саме, що нахабний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знахабнілий — знахабні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. знахабнілий — ЗНАХАБНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до знахабні́ти. 2. у знач. прикм. Те саме, що наха́бний. А по селах партизани Сміливо гукали І фашистам знахабнілим Жити не давали (Забашта, Вибр. Словник української мови в 11 томах