знемога
знемо́га
-и, ж.
1》 Безсилля, слабість від чого-небудь виснажливого (від утоми, мук, тяжкої праці і т. ін.).
У (в) знемозі — знесилівши.
2》 також зі сл. солодкий, приємний і т. ін. Стан розслаблення від повного задоволення, захоплення ким-, чим-небудь; млість, блаженство, насолода.
Великий тлумачний словник сучасної української мови