знеохочений

знеохо́чений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знеохотити.

2》 у знач. прикм.Який знеохотився, втратив бажання, цікавість до чого-небудь.

|| Який виражає небажання, байдужість, незацікавленість.

Значення в інших словниках

1. знеохочений — знеохо́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. знеохочений — Знеохо́чений. Дієприкм. від знеохотитися. Я вчора вернула з комерсу дуже знеохочена. Певно, причинилося до того і те, що я була вже цілу зиму розстроєна — а відтак, як на таку душу упаде щось грубше, воно зараз двічі відчувається (Коб., Листи, 30, 295).  Українська літературна мова на Буковині
3. знеохочений — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
4. знеохочений — Знеохо́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. знеохочений — ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знеохо́тити. По якімсь часі, знеохочений бідою, Камінський поїхав до Львова (Фр., XVI, 1955, 225). 2. у знач. прикм. Який знеохотився, втратив бажання, цікавість до чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах