зотлівати

зотліва́ти

і рідше зітлівати, -аю, -аєш, недок., зотліти і рідше зітліти, -ію, -ієш, док.

1》 перев. 3 ос.Руйнуватися, розпадатися від тривалого використання, лежання і т. ін.

|| Поступово розкладатися, гнити.

2》 перев. 3 ос. Тліючи, згоряти до кінця, перетворюватися на попіл.

3》 перен. Не знаходячи вияву, поступово зникати (про почуття).

Значення в інших словниках

1. зотлівати — зотліва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зотлівати — Перетлівати, гнити; П. згоряти, перегоряти, нищитися, зникати.  Словник синонімів Караванського
3. зотлівати — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет.  Словник синонімів української мови
4. зотлівати — ЗОТЛІВА́ТИ і рідше ЗІТЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗОТЛІ́ТИ і рідше ЗІТЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. перев. 3 ос. Руйнуватися, розпадатися від тривалого використання, лежання і т. ін. — Юхимові так треба хоч би сорочку білу.  Словник української мови в 11 томах