зритий

зри́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до зрити.

Значення в інших словниках

1. зритий — зри́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зритий — ЗРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зри́ти. Кін займає місце глухе, заросле високою чорнобиллю, зрите ровами (Мирний, V, 1955, 108); Мінами зрита лежить дорога (Забашта, Вибр.  Словник української мови в 11 томах