зрушений
зру́шений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зрушити 1), 2), 4).
|| зрушено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм., заст. Який відчуває велике хвилювання, схвильований.
|| Який виражає хвилювання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови