зубчатка

зубча́тка

-и, ж., тех.

1》 Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо.

2》 Шестерня.

Значення в інших словниках

1. зубчатка — зубча́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зубчатка — (машин.) триб, трибок  Словник чужослів Павло Штепа
3. зубчатка — ЗУБЧА́ТКА, и, ж., техн. Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо. Одного разу свердлив [робітник] на бормашині дірки, а такий джигун, як оце щойно стрибав, і кинь у зубчатку болта. На зубчатці поламалося тільки три зуби, а йому хазяїн набив усі… (Панч, II, 1956, 451).  Словник української мови в 11 томах