Значення в інших словниках
-
зубчатка —
зубча́тка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
зубчатка —
-и, ж., тех. 1》 Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо. 2》 Шестерня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зубчатка —
ЗУБЧА́ТКА, и, ж., техн. Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо. Одного разу свердлив [робітник] на бормашині дірки, а такий джигун, як оце щойно стрибав, і кинь у зубчатку болта. На зубчатці поламалося тільки три зуби, а йому хазяїн набив усі… (Панч, II, 1956, 451).
Словник української мови в 11 томах