зубчатка

ЗУБЧА́ТКА, и, ж., техн. Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо.

Одного разу свердлив [робітник] на бормашині дірки, а такий джигун, як оце щойно стрибав, і кинь у зубчатку болта. На зубчатці поламалося тільки три зуби, а йому хазяїн набив усі… (Панч, II, 1956, 451).

Значення в інших словниках

1. зубчатка — зубча́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зубчатка — -и, ж., тех. 1》 Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо. 2》 Шестерня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубчатка — (машин.) триб, трибок  Словник чужослів Павло Штепа