1. Словник української мови в 11 томах

зубчатка

ЗУБЧА́ТКА, и, ж., техн. Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо.

Одного разу свердлив [робітник] на бормашині дірки, а такий джигун, як оце щойно стрибав, і кинь у зубчатку болта. На зубчатці поламалося тільки три зуби, а йому хазяїн набив усі… (Панч, II, 1956, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубчатка — зубча́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зубчатка — -и, ж., тех. 1》 Зубчаста частина механізму; зубчасте колесо. 2》 Шестерня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубчатка — (машин.) триб, трибок Словник чужослів Павло Штепа