1. Словник української мови в 11 томах

зубчатий

ЗУБЧА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зубча́стий.

Подовгуватий вершок каменя був зубчатий і полупаний (Фр., VIII, 1952, 226);

Спершись ліктями на зубчатий паркан, стоїть Яцуба (Гончар, Тронка, 1963, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубчатий — зубча́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зубчатий — -а, -е. Те саме, що зубчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубчатий — ЗУБЧА́СТИЙ (ЗУБЧА́ТИЙ) (який має зубці чи форму зубців), ЗУБЦЮВА́ТИЙ. Вони ще довго бачили шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (В. Словник синонімів української мови
  4. зубчатий — Зубчастий, зубчатий, -а, -е Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Левиц. І. 63. Зубчасті стіни. Левиц. Пов. 165. зубчастий про́діль. Особый проборъ при прическѣ дѣвушекъ въ колокілки. Чуб. VII. 423. Словник української мови Грінченка