зубчастий

ЗУБЧА́СТИЙ, а, е. Який має зубці, із зубцями ( див. зубе́ць).

— Дивимось— одна залізяка, що нагинає до машини пашню, летить к бісовому батькові; далі спідня зубчаста коса, а там і верхня — мов хто руками бере їх та геть одкидає! (Мирний, IV, 1955, 247);

Коні ходили навколо великих зубчастих коліс, обертали їх, молотарка тряслась і клацала зубами, викидаючи з себе солому (Томч., Готель.., 1960, 62);

На скелях стриміли дві високі зубчасті башти (Н.-Лев., IV, 1956, 15);

Зубчасті гори кидали тінь на дорогу (Коцюб., І, 1955, 197);

На обрії зубчаста хмара підкрадалася до надщербленого місяця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 26);

// Який здійснюється за допомогою коліс, що мають зубці.

Найбільш широко використовується в найрізноманітніших машинах зубчаста передача (Токарна справа.., 1957, 13);

Зубчасте зчеплення.