зубчастий
ЗУБЧА́СТИЙ (ЗУБЧА́ТИЙ) (який має зубці чи форму зубців), ЗУБЦЮВА́ТИЙ. Вони ще довго бачили шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (В. Кучер); Над парком, як зубчатий бастіон, могутньо здіймається цегляна водонапірна башта (О. Гончар); Переганяючи одна одну, побігли зубцюватими хвилями тіні (М. Стельмах).
НЕРІ́ВНИЙ (про край чого-небудь — який має виступи, загини тощо); РВА́НИЙ (з ніби розірваними краями); ЗУБЧА́СТИЙ, ЗУБЧА́ТИЙ рідше (з краями у вигляді зубців); ПОРІ́ЗАНИЙ спец. (про лінію берега). — Сам притарабанився до тебе. Приймеш? — Прийму... — посміхнулась (Мар'яна) устами й нерівними краєчками щік (М. Стельмах); Невелика зверху, з рваними.. краями, вона (яма) нагадувала вибоїну на рівному асфальті дороги (В. Собко); Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Д. Ткач).
Значення в інших словниках
- зубчастий — зубча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- зубчастий — -а, -е. Який має зубці, із зубцями (див. зубець). || Який здійснюється за допомогою коліс, що мають зубці. Зубчасте зчеплення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубчастий — ЗУБЧА́СТИЙ, а, е. Який має зубці, із зубцями ( див. зубе́ць). — Дивимось— одна залізяка, що нагинає до машини пашню, летить к бісовому батькові; далі спідня зубчаста коса, а там і верхня — мов хто руками бере їх та геть одкидає!... Словник української мови в 11 томах