зубцюватий
ЗУБЧА́СТИЙ (ЗУБЧА́ТИЙ) (який має зубці чи форму зубців), ЗУБЦЮВА́ТИЙ. Вони ще довго бачили шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (В. Кучер); Над парком, як зубчатий бастіон, могутньо здіймається цегляна водонапірна башта (О. Гончар); Переганяючи одна одну, побігли зубцюватими хвилями тіні (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубцюватий — зубцюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- зубцюватий — -а, -е. Те саме, що зубчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубцюватий — ЗУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зубча́стий. Сонце вже наближалося до далекої зубцюватої смуги лісу (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 584). Словник української мови в 11 томах