1. Словник української мови в 11 томах

зубцюватий

ЗУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зубча́стий.

Сонце вже наближалося до далекої зубцюватої смуги лісу (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 584).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубцюватий — зубцюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зубцюватий — -а, -е. Те саме, що зубчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубцюватий — ЗУБЧА́СТИЙ (ЗУБЧА́ТИЙ) (який має зубці чи форму зубців), ЗУБЦЮВА́ТИЙ. Вони ще довго бачили шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (В. Словник синонімів української мови