зубці
ЗУ́БЦІ́, зу́бці́в, мн., кул., заст. Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених.
Тут їли рознії потрави.. На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу (Котл., І, 1952, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубці — зу́бці́ множинний іменник страва рідко Орфографічний словник української мови
- зубці — зубців, мн., кул., заст. Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубці — Завершення стін стародавніх і середньовічних споруд вертикальними виступами з невеликими просвітами. Застосовувалися у якості бійниць верхнього бою у фортечних стінах і баштах переважно у стародавній і середньовічній архітектурі... Архітектура і монументальне мистецтво