зубці

зу́бці

зубців, мн., кул., заст.

Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубці — зу́бці́ множинний іменник страва рідко Орфографічний словник української мови
  2. зубці — ЗУ́БЦІ́, зу́бці́в, мн., кул., заст. Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених. Тут їли рознії потрави.. На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу (Котл., І, 1952, 73). Словник української мови в 11 томах
  3. зубці — Завершення стін стародавніх і середньовічних споруд вертикальними виступами з невеликими просвітами. Застосовувалися у якості бійниць верхнього бою у фортечних стінах і баштах переважно у стародавній і середньовічній архітектурі... Архітектура і монументальне мистецтво