зужиткований

зужитко́ваний

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зужиткувати.

2》 у знач. прикм. Те саме, що зужитий 2). Зужитковані словесні штампи.

Значення в інших словниках

1. зужиткований — зужитко́ваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зужиткований — БАНА́ЛЬНИЙ (який утратив виразність, набрид через часте повторення), ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, СТЕ́РТИЙ, УТЕ́РТИЙ, ЗУЖИ́ТИЙ рідше, ЗУЖИТКО́ВАНИЙ рідше. Кілька звичайних банальних слів один одному після ділового привітання, і заговорив Безрукий (О.  Словник синонімів української мови
3. зужиткований — Зужитко́ваний, на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зужиткований — ЗУЖИТКО́ВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужиткува́ти. Дні, марно зужитковані. 2. у знач. прикм. Те саме, що зужи́тий 2. Зужитковані словесні формули.  Словник української мови в 11 томах