зуміти

зумі́ти

-ію, -ієш, док., перев. з інфін.

Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити що-небудь; змогти.

Значення в інших словниках

1. зуміти — зумі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зуміти — ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити), ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́ діал., ПРИМОГТИ́СЯ діал., УДА́ТИ (ВДА́ТИ) діал.  Словник синонімів української мови
3. зуміти — Зумі́ти, -мі́ю, -мі́єш, -мі́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зуміти — ЗУМІ́ТИ, ію, ієш, док., перев. з інфін. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити що-небудь; змогти. — От за наших часів — ми грали так, що тепер навряд чи зуміють так грати (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. зуміти — Зу́міти, -мію, -єш гл. Съ ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Кіев. Подольск. г. --------------- Зумі́ти, -мі́ю, -єш гл. Сумѣть. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.  Словник української мови Грінченка