зупиняти

зупиня́ти

-яю, -яєш, недок., зупинити, -иню, -иниш, док., перех.

1》 Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися.

|| Припиняти роботу машини, механізму тощо або підприємства і т. ін.

|| Перешкоджати просуванню вперед ворожого війська.

2》 Припиняти перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, справу і т. ін.

|| кого, на чому. Переривати чиюсь мову, примушувати кого-небудь замовкнути.

|| перен. Переривати природний перебіг, розвиток чого-небудь.

3》 Затримувати того, хто має намір піти, поїхати звідкись.

|| Відмовляти кого-небудь від якогось учинку, примушувати покинути що-небудь робити.

4》 Затримувати, зосереджувати на кому-, чому-небудь (зір, погляд).

|| у сполуч. зі сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. зупиняти — зупиня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зупиняти — Припиняти, спиняти, перепиняти; перестрівати; (негідні дії) давати по руках; (ворога) відбивати; (мову) уривати, переривати; (відраджувати) утримувати, стримувати; (погляд) затримувати <�зосереджувати> на кому; (кров) тамувати; (очі) устромляти...  Словник синонімів Караванського
3. зупиняти — ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). — Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти.  Словник синонімів української мови
4. зупиняти — ЗУПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗУПИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех. 1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. Я зупиняю підводу, і йдемо пішки (Коцюб., III, 1956, 137); Святослав зупиняє коня.  Словник української мови в 11 томах
5. зупиняти — Зупиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. зупини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.  Словник української мови Грінченка