зчитувач

зчи́тувач

-а, ч.

Працівник друкарні або видавництва, який звіряє передруковані тексти з оригіналом; коректор.

Значення в інших словниках

1. зчитувач — зчи́тувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зчитувач — КОРЕ́КТОР (фахівець, що займається читанням і виправленням коректури); ЗЧИ́ТУВАЧ (працівник друкарні або видавництва, який звіряє надруковані тексти з оригіналом). Секретар редакції, літературний працівник і коректор гаряче обговорювали кореспонденцію (С. Журахович).  Словник синонімів української мови
3. зчитувач — ЗЧИ́ТУВАЧ, а, ч. Працівник друкарні або видавництва, який звіряє передруковані тексти з оригіналом; коректор.  Словник української мови в 11 томах