зігнання

зігна́ння

-я, с.

Дія за знач. зігнати.

Значення в інших словниках

1. зігнання — зігна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зігнання — ЗІГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зігна́ти. Основним ударом по польській меншині на Правобережній Україні було остаточне зігнання з поміщицьких земель декласованої шляхти (з наук. літ.); У січні-лютому 1712 року гетьман І.  Словник української мови у 20 томах