зігнання

ЗІГНА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. зігна́ти.

Основним ударом по польській меншині на Правобережній Україні було остаточне зігнання з поміщицьких земель декласованої шляхти (з наук. літ.);

У січні-лютому 1712 року гетьман І. Скоропадський виконував царський указ про зігнання населення з Правобережної України на Лівобережжя (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. зігнання — зігна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зігнання — -я, с. Дія за знач. зігнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови