Значення в інших словниках
-
зірватися —
зірва́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
зірватися —
див. бігти
Словник синонімів Вусика
-
зірватися —
[з'ірватиес'а] з'ірвус'а, з'ірвеис':а/ з'ірвес':а, з'ірвеиц':а/з'ірвец':а, з'ірвеимос'а, з'ірвеитеис'а/з'ірвеитес'а, з'ірвуц':а; нак. -вис'а, -в'іц':а
Орфоепічний словник української мови
-
зірватися —
зрива́тися / зірва́тися з го́лосу. Втрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання. Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом (Л. Юхвід); Бояри загомоніли.
Фразеологічний словник української мови
-
зірватися —
ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
-
зірватися —
ЗІРВА́ТИСЯ див. зрива́тися.
Словник української мови в 11 томах
-
зірватися —
Зрива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ.
Словник української мови Грінченка