кагла

ка́гла́

кагли, ж.

Отвір у димоході (до стелі), якого затуляють для збереження тепла тощо.

Значення в інших словниках

1. кагла — ка́гла́ іменник жіночого роду отвір у димоході  Орфографічний словник української мови
2. кагла — Кагла́, -ли́, -лі́; ка́гли, кагл  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. кагла — КА́ГЛА́, ка́гли́, ж. Отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла тощо. Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було (Свидн.  Словник української мови в 11 томах
4. кагла — Кагла, -ли ж. Отверстіе дымовой трубы, закрывающееся для удержанія теплоты. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила. Ном. № 9165. Шух. І. 96.  Словник української мови Грінченка