калікуватий

калікува́тий

-а, -е, розм.

Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений.

Значення в інших словниках

1. калікуватий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
2. калікуватий — Калі́куватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. калікуватий — КАЛІ́КУВА́ТИЙ, а, е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений. Гапка була калікувата, негарна, старша од Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 348); В цьому калікуватому створінні зосередились прикмети сотень характерів знайомих.. людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 101).  Словник української мови в 11 томах
4. калікуватий — Калікуватий, -а, -е Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка