калікуватий
КАЛІ́КУВА́ТИЙ, а, е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений.
Гапка була калікувата, негарна, старша од Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 348);
В цьому калікуватому створінні зосередились прикмети сотень характерів знайомих.. людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 101).
Словник української мови (СУМ-11)