1. Словник української мови в 11 томах

калікуватий

КАЛІ́КУВА́ТИЙ, а, е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений.

Гапка була калікувата, негарна, старша од Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 348);

В цьому калікуватому створінні зосередились прикмети сотень характерів знайомих.. людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калікуватий — див. поганий Словник синонімів Вусика
  2. калікуватий — -а, -е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. калікуватий — Калі́куватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. калікуватий — Калікуватий, -а, -е Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у. Словник української мови Грінченка