камінний

камі́нний

I -а, -е.

Те саме, що кам'яний.

II -а, -е.

Прикм. до камін. Камінне дзеркало.

Значення в інших словниках

1. камінний — камі́нний 1 прикметник кам'яний камі́нний 2 прикметник від: камін  Орфографічний словник української мови
2. камінний — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. камінний — [кам’ін:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. камінний — кам’яне́ (камі́нне) се́рце чиє, у кого. Хто-небудь байдужий, нечулий. Ширяєв скоса, .. поглянув на художника. Але чиє кам’яне серце не зворушать похвали і лестощі..? (О. Іваненко). ма́ти кам’яне́ (камі́нне) се́рце. Бути нечуйним, жорстоким, бездушним і...  Фразеологічний словник української мови
5. камінний — КАМ'ЯНИ́СТИЙ (на якому або в якому багато каміння), КАМЕНИ́СТИЙ (КАМЕНЯ́СТИЙ), КАМ'ЯНИ́Й, КАМІ́ННИЙ, КРЕМЕНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́Й, КРЕМІ́ННИЙ, СКЕ́ЛЬНИЙ, СКЕЛЬОВИ́Й (який складається з твердих гірських порід). Земля була мерзла, кам'яниста (З.  Словник синонімів української мови
6. камінний — Камі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. камінний — КАМІ́ННИЙ¹, а, е. Те саме, що кам’яни́й. Надходить [Зет] з величезною брилою камінною (Л. Укр., І, 1951, 446); Гаряча вода тече з розколини в камінній горі і утворює цілу річку (Багмут, Опов.  Словник української мови в 11 томах
8. камінний — Камінний, -а, -е Каменный. Всюда гори киміннії, всюда ріки водянії. Гол. Антосьо сидів як камінний. Св. Л. 312.  Словник української мови Грінченка