капсуль

ка́псуль

-я, ч.

Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо.

Значення в інших словниках

1. капсуль — ка́псуль іменник чоловічого роду у вогнепальній зброї тощо капсу́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. капсуль — ка́псуль (від лат. capsula – коробочка) 1. Металевий циліндрик або ковпачок з вибуховою речовиною, що спалахує від удару і забезпечує вибух заряду; застосовують у бойових патронах, дистанційних трубках тощо. 2. Олов’яний ковпачок, який надівають на закупорену пляшку з вином.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. капсуль — КА́ПСУЛЬ, я, ч. Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо. — Пора гранату,— простогнав Сашко,— не забудь вставити капсуль… (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах