капсуль
КА́ПСУЛЬ, я, ч. Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо.
— Пора гранату,— простогнав Сашко,— не забудь вставити капсуль… (Ю. Янов., І, 1954, 100);
Гриша запевняв, що це ракета і що коли розбити капсуль, ракета підійметься вгору і там розсиплеться чудовим фейєрверком (Сміл., Сашко, 1957, 38).
Словник української мови (СУМ-11)