каравела

караве́ла

-и, ж.

Старовинний вітрильний корабель із трьома або чотирма щоглами, на якому іспанці й португальці здійснювали морські подорожі.

|| поет. Взагалі про корабель.

Значення в інших словниках

1. каравела — караве́ла іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. каравела — караве́ла (італ. caravella, icn. carabela) за середньовіччя три- або чотирищоглове морське вітрильне судно з складною системою вітрил.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. каравела — Невел., мілкозанурений, повороткий вітрильник XIII-XVI ст., 2- або 3-щогловий з лат. вітрильним оснащенням; 2 кораблі Х. Колумба: Нінья і Пінта були к.  Універсальний словник-енциклопедія
4. каравела — ВІТРИ́ЛЬНИК (судно з вітрилами), ПА́РУСНИК, БРИГ, БРИГАНТИ́НА, КАРАВЕ́ЛА, ФРЕГА́Т, ШХУ́НА, Я́ХТА. Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (О. Донченко); Матроси з парусників стали піхотою на Севастопольських бастіонах (В.  Словник синонімів української мови
5. каравела — КАРАВЕ́ЛА, и, ж. Старовинний вітрильний корабель із трьома або чотирма щоглами, на якому іспанці й португальці робили морські подорожі. Мене..  Словник української мови в 11 томах