каральник

кара́льник

-а, ч.

1》 Той, хто карає когось за злочин, провину.

2》 Учасник карального загону, каральної експедиції.

Значення в інших словниках

1. каральник — кара́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. каральник — КАРА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто карає когось за злочин, провину. 2. Учасник карального загону, каральної експедиції. Груди його пекла ненависть до каральників, що вже піднімали гвинтівки (Скл.  Словник української мови в 11 томах