1. Великий тлумачний словник сучасної мови

каральник

кара́льник

-а, ч.

1》 Той, хто карає когось за злочин, провину.

2》 Учасник карального загону, каральної експедиції.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каральник — кара́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. каральник — КАРА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто карає когось за злочин, провину. 2. Учасник карального загону, каральної експедиції. Груди його пекла ненависть до каральників, що вже піднімали гвинтівки (Скл. Словник української мови в 11 томах