1. Орфографічний словник української мови

каральник

кара́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каральник — -а, ч. 1》 Той, хто карає когось за злочин, провину. 2》 Учасник карального загону, каральної експедиції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. каральник — КАРА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто карає когось за злочин, провину. 2. Учасник карального загону, каральної експедиції. Груди його пекла ненависть до каральників, що вже піднімали гвинтівки (Скл. Словник української мови в 11 томах