карбоніл

карбоні́л

-у, ч.

Двовалентна атомна група, що входить до складу молекул багатьох органічних сполук.

Значення в інших словниках

1. карбоніл — карбоні́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карбоніл — КАРБОНІ́Л, у, ч., хім. Сполука металів з окислом вуглецю. Уперше, 1890 року, було відкрито карбоніл нікелю; відтоді отримано карбоніли багатьох металів і деяких неметалів (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах