Великий тлумачний словник сучасної мови

кашель

ка́шель

-шлю, ч.

Судорожні, напружені видихи з хрипінням і шумом.

|| розм. Хвороба, що супроводжується цими явищами.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кашель — ка́шель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. кашель — Кахикання, бухикання, кашляння, (з кров'ю) кровохаркання.  Словник синонімів Караванського
  3. кашель — КА́ШЕЛЬ, шлю, ч. Судомні, напружені видихи з хрипінням і шумом. Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Панас Мирний); Кашель клекотів у нього в грудях, як лавина у вулкані, довго і грізно (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. кашель — Ка́шель, ка́шлю, -леві, -лем; ка́шлі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кашель — КА́ШЕЛЬ, шлю, ч. Судорожні, напружені видихи з хрипінням і шумом. Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Мирний, І, 1954, 310); Кашель клекотів у нього в грудях, як лавина у вулкані...  Словник української мови в 11 томах
  6. кашель — Кашель, -шлю м. Кашель. Старість не приходе з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном.  Словник української мови Грінченка