каштелян

каштеля́н

-а, ч.

1》 За середньовіччя в ряді країн Західної Європи, зокрема Польщі, – службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше – наглядач замку, громадського будинку.

|| Почесний титул польського сенатора в 15-18 ст.

2》 Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.

Значення в інших словниках

1. каштелян — Каштеля́н, кастелян: Каштеля́н: — 1) управитель замку, 2) сановник сенату в Польщі [47] — 1) управитель замку...  Словник з творів Івана Франка
2. каштелян — каштеля́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. каштелян — КАШТЕЛЯ́Н, КАСТЕЛЯ́Н, а, ч. 1. За середньовіччя в ряді країн Західної Європи, зокрема в Польщі, – службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше – наглядач замку, громадського будинку.  Словник української мови у 20 томах
4. каштелян — каштеля́н комендант (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. каштелян — Комендант (управитель) замку чи укріпленого міста; керівник цивільної та військової адміністрації у відповідній окрузі; згодом почесне звання сановника, що давало право входити до сенату (сейму) Речі Посполитої  Словник застарілих та маловживаних слів
6. каштелян — каштеля́н (лат. castellanus – той, що живе в фортеці, від castellum – укріплення, замок) 1. У Польщі за раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові...  Словник іншомовних слів Мельничука
7. каштелян — До кінця XIII ст. урядовець, який здійснював адміністративно-військову владу в замку та навколишній місцевості, пізніше номінальний земський урядовець, що засідав у королівській раді, згодом — у сенаті; в Кор. Пол. посада к. існувала до 1831.  Універсальний словник-енциклопедія
8. каштелян — Каштеля́н, каштеля́нша, звич. кастеля́н, -ля́нша  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. каштелян — КАШТЕЛЯ́Н, а, ч. 1. За середньовіччя в ряді країн Західної Європи, зокрема Польщі,— службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше — наглядач замку, громадського будинку.  Словник української мови в 11 томах
10. каштелян — Каштеля́н, -на м. 1) Кастелянъ, управитель замка. 2) Сановникъ, засѣдавшій въ сенатѣ въ Польшѣ. Ті вельможнії каштеляни і старости... пійшли в неволю до Криму. К. ЧР. 38. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120.  Словник української мови Грінченка